Сергій Злючий: «Наше місто має відкривати для себе зірок сучасної української поезії»

Поділитись:
WhatsApp
Viber

Цієї осені у Кам’янському відбулась унікальна для нашого міста подія — пройшов Другий фестиваль сучасної української поезії «Материк». Про підготовку до фестивалю, його перебіг та плани на майбутнє розповів організатор та засновник «Материка», поет, перекладач, громадський діяч Сергій Злючий.

— Цього року фестиваль відбувся з ще більшим розмахом. Розкажіть, як проходила підготовка до «Материка-2018»?

— Ще з весни я готувався до фестивалю поволі, десь навіть невпевнено, бо не було гарантій, що потраплю у число переможців проекту «Бюджет участі». Проте, коли почалось голосування і я звернувся до друзів, рідних, знайомих, щоб вони підтримали проект, то був приємно вражений тією кількістю людей, які проголосували за проект «Материк». І коли він потрапив до десятки найкращих, я зрозумів, що несу велику відповідальність і повинен зробити все максимально якісно. Фактично понад два місяці літа і два місяці осені були присвячені підготовці до фестивалю. Все, чим я займався, було скероване на реалізацію мого проекту — Всеукраїнського фестивалю сучасної української поезії «Материк».

— Як організатор заходу, поділіться своїми враженнями від цьогорічного «Материка».

— У фестивалі взяли участь 14 поетів з різних куточків України. Можливо, десь бракувало часу, щоб начитатися, проте нам вистачило часу, щоб поспілкуватися між собою і поділитися враженнями від почутого. Поети оглянули Кам’янське, яке, можливо, постає не у найкращому вигляді, але вони зрозуміли, що у нашого міста є душа.

Цікаво, що цього року на відкриття «Материка» завітало понад 100 осіб, тоді як минулого року було близько 50-ти. Це гарний показник, адже мої приятелі з інших міст казали, що для того, аби зібрати таку кількість людей, треба невідомо що зробити, щонайменше запросити зірку. Проте я вважаю, що міська публіка, спрагла до українського поетичного слова, відкриває його собі на нашому фестивалі.

Уявіть, якщо на другий день фестивалю, на вечір інтимної лірики, до кафе The Beatles зібралося 74 особи, то це значить, що люди цікавляться саме українською поезією. Адже існує хибна думка, що у місті немає нічого українського, проте з’ясовується, що у нас є поети, які пишуть українською яскраві, глибокі вірші. Проте порівнювати з минулорічним фестивалем досить складно, адже цього року все було на порядок вище: і реклама, і технічне забезпечення, і приїхали надзвичайно цікаві поети.

— На фестивалі ви наголосили, що наше місто досить важке у культурному плані. Що ви мали на увазі?

— На жаль, неозброєним оком видно, що культура міста перебуває у занедбаному стані. У Кам’янському є два потужних фестивалі, які фінансуються з міського бюджету. Але місто з таким великим економічним потенціалом могло би зробити ще більше для розвитку культури, щоби не перетворитися на злодійкувату, хамську отару. Ще з античних часів побутує думка: «Чим більше ти витрачаєш на культуру, тим менше ти витрачаєш на в’язницю». Про це завжди варто пам’ятати керманичам міста і країни.

— Чи є подібні поетичні фестивалі в Україні? Чим саме відрізняється «Материк» від подібних інших?

— Подібні літературні фестивалі проводяться у Закарпатті, проте це не сугубо поетичні фестивалі, вони охоплюють більше літературних жанрів і напрямків діяльності. Наприклад, в Одесі під час «Зеленої хвилі» проводиться книжковий ярмарок. На Запорізькій «Книжковій толоці» разом з презентаціями авторів працює потужний книжковий ярмарок. Проте там рівень фінансування значно вищій, аніж у нас, адже у організації цих заходів беруть учать і благодійні фонди, і міська та обласна адміністрації.

Наша відмінність у тому, що «Материк» має виразний поетичний напрямок за участі поетів, які мають свій особистий голос і своє ім’я на літературній мапі України. Знайомлюся я з творчістю поетів переважно у Фейсбуці. Якщо я бачу, що людина пише достойну поезію, то запрошую до участі у фестивалі.

Наступного року планую запросити нових митців, адже дуже хочу, щоб якомога більше класних поетів побували у нашому місті.

— Що, на вашу думку, є найбільшим здобутком фестивалю?

— Цього року нам вдалося випустити альманах «Материк», що був презентований на закритті фестивалю. Вже сьогодні ми маємо схвальні відгуки про це видання. Більшість тих, хто встиг прочитати альманах, говорять, що видання вийшло надзвичайно цілісним і виконано на високому художньому і поліграфічному рівні.

— Будь ласка, розкажіть більш детально про альманах. Скільки поетів в ньому представлені та за яким принципом ви обирали учасників?

— Альманах «Материк» об’єднав 22 поети. Це не просто всеукраїнський альманах, а міжнародний, адже в ньому представлені такі поети, як Василь Махно, який мешкає у США, і Світлана Луцкова з Італії. Це українські поети, які живуть за кордоном. З ними, а також з Тарасом Федюком, Анатолієм Кичинським, Галиною Крук, Павлом Вольвачем будь-хто з поетів мав би за честь надрукуватися під однією обкладинкою.

Працюючи над виданням, я керувався думкою, що альманах повинен бути широкий, тобто показати певний зріз української літератури, наприклад, за кілька років. Показати, що література не є тоненьким прошарком життя суспільства і те, що хороших поетів насправді в Україні багато, і ми можемо ними пишатися.

У створенні цього альманаху, як завжди, мені дуже допоміг мій давній друг і колега, який ілюструє всі мої власні книжки, художник Олександр Чегорка. Графіка Олександра Чегорки з циклу «Голос землі» ілюструє сторінку кожного поета.

Зараз, озираючись назад, розумію кількість зробленого… Прийшлося кілька разів переробляти, адже матеріалу було дуже багато, а об’єм сторінок був обмежений бюджетом. Часом доводилось розриватися між кількістю і якістю літературного матеріалу, коли потрібно було скорочувати добірки прекрасних поезій, щоби укластися в певну кількість сторінок. Проте, здається, мені таки вдалося залишити найкращі твори.

— Які творчі плани на майбутнє?

— Ближчим часом маю закінчувати і готувати до видання власну книжку. Адже в мене зібралося чимало робіт, і я навіть, у певному сенсі, проанонсував її в Києві, у інтерв’ю на радіо «Культура». Ця книга буде, як завжди, добре проілюстрована Олександром Чегоркою. Можливо, вона буде трошки естетська, проте там неодмінно будуть мотиви сучасних реалій. В книгу увійдуть напрацювання за останні три-чотири роки. Кілька років я мовчав, адже війна мене повністю відволікла від літератури – як і багатьох українців, мене поглинула волонтерська діяльність. Нині, коли інтенсивність тієї роботи стала меншою, я вирішив, що настав час вертатися до творчої роботи. Адже іншого шансу Бог мені не дасть, а замість мене ніхто нічого не напише і не видасть.

— А які плани стосовно фестивалю «Материк»?

— Стосовно фестивалю, я сподіваюсь, що і читачі, і міська влада зрозуміли, що фестиваль «Материк» є дуже важливим для міста і було б дуже правильно, щоб він фінансувався з бюджету. Якщо вдасться отримати фінансування на наступний рік, я би хотів перенести фестиваль на травень, коли відзначається Всесвітній день поезії. Адже восени ми обмежені територією і погодними умовами, а навесні вірші можна читати навіть на зеленій галявині у парку.

Підготовка до фестивалю була досить важка, адже весь оргкомітет, можна сказати, складався з однієї особи. Спасибі, що за власним бажанням до участі долучилися Тетяна Іванівна Герасюта (без її підтримки, допомоги і просто товариського плеча не знаю, чи вижив би я у цій організаційній м’ясорубці). Велике спасибі пані Ірині Кучер, яка хоч на останньому етапі, проте дуже активно долучилася до підготовки. А ще я надзвичайно вдячний секретареві міськради Олександрові Залевському, який також весь час підтримував та допомагав мені. Приємно, що і завідуюча відділом культури пані Наталія Іларіошина також постійно цікавилась тим, як ідуть справи, і вчасно допомагала порадами.

Після закінчення фестивалю, втомлений ним, я сказав собі: «Все! Більше ніколи в житті! Ця робота з бюджетом – це надзвичайно важко і складно. На це, замість творчості, я витратив купу часу, нервів і сил, хоч такою справою повинен займатися той, хто розбирається у цій складній бухгалтерії». Тож хотілося б наступного разу зібрати невеличку, але дієву команду однодумців. На останок можу сказати, що широкі плани і нові ідеї для наступного фестивалю є, але про них я краще помовчу, щоб не зурочити. Очевидно лише одне: доля наступного фестивалю цілком залежить від фінансування.

Бесіду вела Катерина Кіба