Мандруючи Україною

Більшість кам’янчан з нетерпінням чекають літа, щоб узяти довгоочікувану відпустку та гайнути куди подалі на відпочинок. Когось приваблюють закордонні морські узбережжя, а комусь миліші мальовничі краєвиди України. Національний колорит, природа неймовірної краси та багата історія – все це зберігається в українських селах, куди їдуть на відпочинок люди, втомлені від міської метушні.

«Я навіть уявити не могла, що в нас у центральній Україні є настільки мальовничі місця», — ділиться своїми враженнями від подорожі у село Водяники читачка «Події сьогодні» Юлія Засімович.

Невеличке село причаїлося у зелених ярах Черкаської області. Віддалене від міської метушні, пилу та галасу, село Водяники привертає увагу поціновувачів екотуризму.

Розмаїття природи Черкащини з мальовничими краєвидами чарує своєю красою, а багата історія Водяників, просякнута легендами, приваблює все більше і більше туристів.

Засноване село Водяники на урочищі Совин Яр. За легендою, колись, у Купальську ніч, вирішив парубок подарувати своїй дівчині цвіт папороті. Пішов він у ліс і почав шукати чарівну квітку. Довго шукав, поки не знайшов. Коли ж молодик повертався назад, чорт, який гуляє по світу в цю містичну ніч, зачарував хлопця, і той заснув під старезним дубом. Довго чекала дівчина на свого коханого, а потім вирушила на його пошуки. Тільки-но вона підійшла до лісу, як біля неї з’явилася сова й почала зазивати не своїм криком. У відчаї дівчина вирішила слідувати за птахом, який і привів її до хлопчини. Злі чари миттєво розтанули, а щасливі закохані невдовзі побралися. З того часу люди почали переказувати цю легенду, а місце, де відбувалася ця історія, назвали Совиним Яром.

Проте датою заснування села вважається 1359 рік. Свідченням цього став скарб, знайдений на його території. Срібні монети, датовані серединою XIV століття, були знайдені у купі каміння, яке колись було фундаментом старовинної будівлі.

Саме природа та історія села зацікавили нашу читачку, яка обрала Водяники місцем для сімейної відпустки. «Це місце привабило мене тим, що воно знаходиться далеко від цивілізації, — розповідає Юлія Засімович про свою подорож. – Переглянувши фото села в Інтернеті, мені сподобалась природа. Проте, коли побачила її на власні очі, я закохалася в ті неперевершені краєвиди».

Село Водяники знаходиться приблизно у 400 км від Кам’янського. Доїхати туди можна або власним авто, або автобусом з кількома пересадками. Юлія разом з сім’єю обрали другий варіант. «Їхали ми автобусом Дніпро-Черкаси. Від Черкас — маршруткою до міста Звенигородка, а звідти на таксі дісталися до Водяників. Насправді дорога — це найважче, — зізнається Юлія, — я навіть не думала, що в Україні є настільки погані дороги. І, чесно кажучи, розбиті дороги, які залишились де-не-де у нашому місті, здаються не такими вже й поганими у порівнянні з тими, що ми їхали».

Проте важка та виснажлива дорога була варта того, щоб побачити дивовижну природу Черкащини. Заселившись у невеличкий готель, неподалік якого розташоване мальовниче озеро, Юлія разом із чоловіком почали ознайомлюватися з місцевістю села. «Лише коли приїхали у Водяники, ми дізналися, що там є однойменний гірськолижний курорт з розвиненою інфраструктурою: підйомниками, готелями та кількома гірськолижними трасами», — розповідає Юлія.

На території Водяників зведений Свято-Вознесенський храм (максимально наближена копія козацької церкви ХVII ст.). Виконаний у стилі українського бароко з різьбленим іконостасом, храм за всіма ознаками повністю відповідає козацьким часам. Він був освячений патріархом Київським і всієї Русі-України Філаретом у 2009 році. «Неподалік від козацької церкви розташовані недільна школа та вітряні млини. Окрім того, на території села розташований дитячий козацько-християнський табір «Водяницький кош». Зараз комплекс не працює, проте колоритна будівля з частоколом та сторожовими вежами, оформлена у козацькому стилі, прикрашає краєвид села», – ділиться враженнями наша читачка.

Вдале розташування Водяників дозволяє відвідати одне з найкрасивіших місць центральної України – Букський каньйон, де протікає річка Гірський Тікич з високими скелястими берегами. Унікальну для степової України місцевість також називають «маленькою Швейцарією». «Буки знаходяться десь у 30 кілометрах від Водяників. Дістатися туди можна громадським транспортом або власним авто, – пояснює пані Юлія. – Букський каньйон починається з невеличкого водоспаду, що переходить у бурхливу ріку, яка далі витікає у каньйон зі скелястими берегами. З того, що я бачила у своєму житті, він нагадав мені Південну Америку».

Відпочинок у Водяниках приємно вразив родину пані Юлії. «Ми хотіли відпочити від міської метушні і втекти подалі від цивілізації, — зізнається вона, — і нам це вдалося. Мальовнича природа, тиша та спокій – саме це ми шукали. Вранці пили каву на ґанку та спостерігали за пробігаючими повз зайцями, ввечері – за качками та лебедями на озері».

Наша читачка зазначила, що ця подорож запам’яталася їй українським колоритом, природою та відношенням людей. Навіть важка дорога не стає перешкодою для того, щоб далі пізнавати Україну.

К. Кіба