Українські водевілі на сцені театру Кам ’янського

Наші люди споконвіків відрізнялися відмінним почуттям гумору, що свідчить про доброзичливу та щиру душу українського народу. З чого тільки не жартували українці протягом століть, а головне - ми завжди вміємо посміятися з самих себе. Саме це - одна з головних ідей нової вистави «Самограй з перцем. Юкрейніендрім’s» театру ім. Лесі Українки, прем’єра якої відбулася 16 та 18 листопада.

Не дивлячись на інтригуючу назву та не менш цікавий жанр - «узвар малосольних водевілів», насправді вистава дуже легка та динамічна. Заслужений діяч мистецтв України Олександр Варун, режисер-постановник вистави, добре знається в українській літературі та драматургії, тому вдало поєднав у одному «узварі» комедійні мініатюри відомих класиків. «Ідея створення подібної вистави в мене була вже давно, і я намагався спрямувати все це в єдину сюжетну лінію, - розповів Олександр Варун. - Мініатюри, відібрані для спектаклю, як на мене, одні з найцікавіших в українській класиці. Марко Кропивницький - фундатор українського театру, Михайло Старицький - один з перших та найвідоміших українських драматургів, Василь Гоголь-Яновський (саме мотиви з його творчості зустрічаються у творах його сина Миколи Гоголя), Дмитро Дмитренко був провідним актором свого часу, він залишив нащадкам чудовий водевіль «Кум-мірошник, або Сатана в бочці», який популярний і сьогодні. Всі водевілі поєдналися у єдиному руслі існування української нації. Тому жарти, закладені відомими авторами, які ми відобразили на сцені, будуть зрозумілі українцям в усьому світі».

Олександр Варун у «Самограї з перцем» вдало поєднав жартівливу п’єсу Дмитра Дмитренка «Кум-мірошник, або Сатана у бочці», комедію зі співами на одну дію «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» Михайла Старицького, одноактну комедію «Простак, или Хитрость женщины, перехитрённая солдатом» Василя Гоголя-Яновського та етюд на одну дію «По ревізії» Марка Кропивницького. Переглядаючи виставу, на язиці крутиться вислів «і сміх, і гріх». Гострі жарти (інколи не зовсім пристойні) у поєднанні із народними піснями та танцями занурюють в добре знайомий український колорит, та так, що на антракті можна було почути серед глядачів: «Аж апетит розігрався!»

Але саме у фіналі стає зрозуміло, що саме хотів сказати режисер у своїй виставі, назвавши її «Юкрейніендрім’s». Всі ми чудово знаємо вислів «американська мрія», а яка вона українська мрія? На цю тему пофантазував Олександр Варун у новій виставі.

К. Кіба