Запрошуємо до знайомства під новим кутом зору

Поділитись:
WhatsApp
Viber

Шановні читачі! Не вперше ми виступаємо на шпальтах газети «Событие».  І саме для вас ми відчиняємо двері у робочий процес: навчання, спілкування, виховання, проблеми і «гострі кути», знахідки і відкриття…Тобто, наше внутрішнє життя-буття, яке ніколи (наголошуємо – ні-ко-ли) не відмежовувалося від реалій сьогодення, завжди було спрямоване на досконалість знань і вмінь та спроможність надати потрібну медичну допомогу.

Отже, пройдемо  навчальними аудиторіями. У  цих кабінетах майбутні медичні сестри опановують свою професію від «А» до «Я». Тут панує особлива тиша: динамічна, напружена, напов-нена рухами. Головні дійові «особи» – руки та очі студентів у процесі  відпрацювання практичних навичок: ін’єкції, зондові маніпуляції, вимірювання тиску, приготування дезрозчинів тощо. Але, як магніт, найбільше притягують «діти» – ляльки, точна копія новонароджених: хлопчики та дівчатка. Кювез, де маляті надають реанімаційну допомогу, інших перевіряють на стан пуповини, закапують очі, змащують складочки на шкірі; інших сповивають (тут стос справжніх пелюшок, чепчиків, сорочечок). Електронні ваги дуже лагідно «приймають» немовля та висвітлюють його вагу. Кабінет заповнений обладнанням, але так зручно, що відразу знаходиш потрібне. Алгоритм дій для студентів закладено  вже в плануванні та розташуванні обладнання  та наочності.  Викладач-практик знає, що місце навчання і майбутньої роботи повинні бути максимально наближені, щоб полегшити адаптацію студентів під час самостійної роботи. Хочеться до всього доторкнутися руками, але перехоплюємо здивовано-стурбовані погляди студентів: тут стерильний столик, а це тільки для справи… а просто для цікавості? Ні. Мотивація включена з першого кроку в кабінеті, з бездоганного вигляду викладача, а ще із заохочувальної і приязної посмішки:  «У вас все вийде…Не відразу… Вчимось».

Кабінет хірургії напов-нений іншим змістом: блискучим, холодним, жорстко-раціональним і логічним. Метушні немає теж, але тут потрібна оперативна швидкість: зупинка кровотечі,   відновлення дихання, накладання пов’язки, шини. Вражає набір хірургічних інструментів, фантоми, муляжі з різними видами травм, ушкоджень, переломів. Є моторошні… Але життя дає і страшніші випадки трагедій в побуті, ДТП. Завдання викладачів хірургії  – навчити студентів: найперше, вони мають опанувати емоції у критичних ситуаціях, правильно зорієнтуватись і надавати екстрену і не тільки допомогу потерпілим. Це той випадок,  «коли очі бояться, а руки роблять потрібну справу». Хірурги – особливий «клан» у медицині, може, тому тільки обрані студенти успішно працюють у реанімаційних відділеннях міста та області, на «швидких», бо  опановують хірургію комплексно, розвиваючи особистісні якості: саморегуляцію, самовдосконалення, чітку систему особистого життя. Нічого зайвого.

Далі кабінети акушерства та гінекології. Дуже делікатні дисципліни – «Акушерство» та «Гінекологія». Студентка запізнилась і на запрошення викладача проходить, стривожено заперечує: «Я ще не перевзулась».  Показник ставлення до майбутньої роботи, хоча це навчальний кабінет. У ньому не знаєш, про що запитувати, та викладач негайно включається: «Ось фантоми породіль, можу показати» (далі іде професійний перелік ускладнень у пологах, положення плоду, дія акушерки і лікаря, стан пуповини, пацієнтки…).

Відчуття справжності процесу неймовірне, та й викладач акушер-гінеколог певно має небесне благословення за свою багаторічну роботу. Студентки не приховують лукавий вогник задоволення від того, яке враження вони отримують.

Дай їм, Боже, непогасності бажання вчитись, працювати, розвиватись і справдити надії Вчителя, Батьків і майбутніх породіль – словом, відбутись!
Може, нелогічно, але тепер до теорії. При її складності (спеціальна термінологія, латина, об’ємні фоліанти: атласи, словники, довідники) студенти все ж горді від такої «навали» знань, бо вони змінюють їх у контексті причетності до професії: спочатку це «ескалатор» – викладач піднімає та заохочує студента, потім включається бажання і усвідомлення ЗНАТИ; тоді вже по сходах знань і звершень студент піднімається самостійно. Досягти цього прагнуть усі викладачі, тому що в сутності таланту навчати – це бажання вчителя, щоб студенти випередили його. 

Кабінет анатомії – музейно-геометрично світлий, наповнений блиском шляхетних  медичних шаф і безліччю наочних матеріалів. Тут викладачі особливо не визнають «артефактів» – кожен орган, нерв, судина, суглоб мають своє місце, і помилка – це безжалісна «двійка» – заслужена і справедлива, бо анатомію взагалі, (тобто свою, а значить і пацієнта), треба знати досконало і точно. Може, тому тут найбільше анекдотичних «відкриттів»  студентів та формулювань. Але з часом все стає на свої місця. Тому престижно зробити не один «підхід» до заліку і отримати «добре» під суворим поглядом викладача, що потеплішає до м’якої іронії і схвальної посмішки. Так «гризуть» граніт науки. І на здоров’я «гризуть»!

В Дніпродзержинському  медичному  училищі є навчальний корпус, де студенти вчаться майстерності реставрації, протезування зубощелепного апарату людини. До ювілею відділення «Стоматологія ортопедична» невпізнанно змінилось – білосніжне; нові меблі, устаткування, обладнання, комфортні умови для кожного студента, починаючи від особистої шафи  під одяг та взуття, кваліфікований штат спеціалістів-викладачів. Професія, на наш погляд,  привілейована, тому що здатна змінити не тільки зовнішність, а й долю людини. Гарні зуби – це гарні можливості у самореалізації. Завжди маємо конкурс  на відділення. Та зауважуємо. Тільки ретельним, старанним, терплячим і творчим гарантований професійний успіх. Дрібниць в ній немає. Є лише ювелірна точність. Приходьте і погляньте!

Тепер завітаємо до навчальних кабінетів, розташованих на ІІІ поверсі. Кабінети терапії забезпечують таку важливу ділянку навчання майбутніх медиків, як внутрішні хвороби. Відповідально, системно викладачі-терапевти, професіонали, практики з колосального обсягу знань вчать нагальному, необхідному. Вдало поєднують теорію з практичними заняттями в лікувальних закладах. Вимірювання артеріального тиску, пульсу, частоти дихання, оцінка загального стану хворого, спілкування з пацієнтами. Все це складно неймовірно, зважаючи, що кожний пацієнт має свої особливості перебігу хвороби, поведінку… тому схиляємо голову перед терпінням, наполегливістю викладачів терапії, які справляються з поставленими завданнями.

Розмаїття аптек, кіосків, проблеми у застосуванні ліків спонукали керівників Дніпродзержинського медичного училища повністю змінити «обличчя» кабінету фармакології, надати йому сучасного змісту з основною тезою: «Не нашкодь!» Крім спеціальних фахових знань, справжній спеціаліст-викладач фармакології скеровує студентів на адекватне застосування лікарських препаратів, їх повну відповідність стандартам, а значить, безпеку і бажану терапевтичну дію.  

Але жодна теорія, знання з неї – недієві без практики. В медицині життєво необхідним є навчання і практика в лікувальних закладах міста. Розповімо хоча б про один – дитяча лікарня міста. В ній обладнані два навчальні кабінети для студентів  медичного училища, і практичні заняття проводяться безпосередньо у відділеннях лікарні. Ми нікого не хотіли обійти, образити, але ж діти… Вони найбільш незахищені, вразливі і безпорадні, особливо хворі. В затишній конференц-залі дитячої лікарні девіз: «Відповідаємо за майбутнє». У навчальних кабінетах є все для того, щоб увійти у відділення, маючи достатній запас знань і вмінь – змістовні таблиці, зразки лікарських препаратів і медичне обладнання для найменших пацієнтів: зонди для годування, спеціальні шприци, флакони, освітлювальні прибори для догляду за дітьми.  Але головна робота у лікарні  починається з  відділення новонароджених. На теоретичних заняттях і в лікарні вчать студентів лікарі-педіатри – всі досвідчені практики, дійсно віддані своїй професії, що стоїть віч-на-віч з проблемами дитинства багато років. Це досить рідкісна відповідність викладача – бути на своєму місці однаково успішно як   лікарем, так і викладачем. Усі педіатри мають невтомну жагу до нових знань, постійні учасники серйозних медичних форумів, на які отримують персональні запрошення. 

Різні почуття, від болісних до світлих, переживаєш у дитячій лікарні, коли розглядаєш дитячі малюнки-подарунки на стендах. Подумки бажаєш, щоб усі ці діти були здорові і щасливі і  допомогу отримували належну від кожної ланки, причетної до дитинства, починаючи з головної. Діти – майбутнє нації, але ж без дорослих та їх любові і підтримки їм не обійтись.

Сподіваємось і віримо у благополучне дитяче майбутнє і вчимо, вчимо, вчимо своїх студентів медичній професії.

Звісно, це далеко не повна інформація. Вона не включила досягнення, наукові перемоги, злети студентського життя. Про це ми говорили і писали раніше. То ж у цій публікації ми поставили акцент на професійності навчання, сучасній матеріально-технічній базі, зв’язку з практичними лікувальними закладами.
Бажаючі можуть прийти і пересвідчитись, поставить питання, отримати відповідь. 

І проблеми є, ми не виключення. Переваги також маємо. Навчання у нас  – це виховання і спілкування, культура і захоплення, участь у багатьох наукових та студентських проектах. 

Напередодні 85-річчя закладу ми маємо право на підсумки, реальну оцінку та планування майбутнього. Сподіваємось і надалі знайомити широку громадськість з життям Дніпродзержинського медичного училища, в якому зараз навчаються майже тисяча студентів. А це значить: потік медичного життя ширшає, завдання ускладнюються, сходи стають крутішими, зміни та реорганізація системи охорони здоров’я потребують нових підходів для успішного навчання. Ми впевнені, що справимося, бо:

– маємо історію;
– вагомий професійний досвід;
– кадри, що поповнюються молодими викладачами;
– значний потенціал для поступу вперед;
– підтримку і розуміння міської та обласної влади.

Ми працюємо з головною метою: щоб здоров’я  українців було в надійних руках.

20.04.2016
Категорія: Новини
Теґи: медучилище образование