Поезія війни

Поділитись:
WhatsApp
Viber

Боєць добровольчого батальйону «Айдар» з позивним «Поет» Сергій Майданний був учасником Революції Гідності, після чого продовжив боротися за незалежну Україну у зоні АТО. Позивний «Поет» Сергій отримав завдяки своєму таланту писати вірші, у яких розповідає про події, учасником та очевидцем яких він став.

До початку бойових дій Сергій жив та працював у Києві, коли почалися події на Майдані він одразу приєднався до активістів, які вийшли проти тодішньої влади: «Як я міг бути осторонь, коли наших дітей там били кийками? Мій шеф був регіоналом, коли він дізнався що я на Майдані, сказав мені: «Обирай чи робота, чи Майдан». Я зробив свій вибір». Під час сутички активістів з беркутівцями у Маріїнському парку 18-19 лютого Сергій був сильно побитий, після чого потрапив у лікарню, де проходив тривалу реабілітацію. Але на цьому він не зупинився, адже як тільки почув про події на сході України, він одразу попрямував до військкомату, де, враховуючи його вік, йому відмовили.

«Тоді я поїхав у Петрівці під Києвом, де в учбовому центрі готували добровольчі батальйони. Там мені також не взяли. Вдалося мені записатися добровольцем лише на Майдані, як зараз пам’ятаю, нас погрузили у автобуси біля готелю «Козацький» і повезли на схід. Куди нас везли ми не знали, але нас об’єднував патріотичний дух – всю оту сволоту викинути з України. Нас записали у батальйон «Айдар» і через три дні я вже був на передовій», – згадує доброволець Сергій з позивним «Поет».

У складі батальйону «Айдар» «Поет» був учасником бойових дій у селищі Рубіжне, Металіст, Щастя Луганської області. У березні 2016 року Сергій був демобілізований через вік, а через деякий час він повернувся на фронт у складі «Правого сектора» під Донецький аеропорт. Доля склалася так, що його рідна донька від другого шлюбу, яка живе у місті Дзержинськ у Росії, відмовилась від батька, дізнавшись що він став добровольцем, звинувативши його у тому, що він став «карателем». «Якими ми були «карателями»,  коли їжу, яку нам привозили волонтери, віддавали у дитячі будинки та цивільним?», -запитує Сергій.

Перебуваючи на фронті, «Поет» продовжував писати вірші, у яких переповідав події, учасником та свідком яких був. «Був такий випадок: наш побратим, щоб не потрапити у полон до сепарів, розірвав на собі гранату, від безвиході. У нього «вата» взяли телефон, знайшли номер сина, подзвонили йому і сказали: «Твой батя погиб как мужик, чтобы ты знал. Он только что разорвал себя гранатой, но в плен нам не сдался. Можешь им гордиться». Я тоді написав такий вірш:

«Всім нам в Україні треба знати,

що цей солдат героєм став.

Він вибухом останньої гранати,

себе самого підірвав.

Це подвиг, більше слів не треба.

І це признали вороги.

І подвиг цей ціною неба,

за мить сплативши всі борги»

У Котляревського є «Енеїда», а я придумав «АТОшну Енеїду».  Прототипом став мій друг Кобильник Микола, снайпер з позивним «Еней». Він мене попросив написати йому вірша, а потім це мене надихнуло на «АТОшну Енеїду»:

«Еней був снайпером моторним,

він найуправніший з вояк.

Він лупить сепарів проворно,

і дуже добрий є козак.

Свою гвинтівку, як дружину,

плекає, любить, береже.

І з нею влучно б’є вражину,

і налупив багато вже.

Козак «Еней» за Батьківщину

всяку гидоту гонить геть.

За нашу неньку Україну

він ворогів кара на смерть».

Вірші, написані «Поетом» на фронті, увійшли в збірку «Осколки. Вірші, написані в окопі», яка була видана за кошти побратима Сергія з Майдану Віталія Коломійця. «Завдяки йому зараз багато у кого є моя збірка», – каже Сергій. У 2016 році Сергій Майданний став лауреатом Всеукраїнського літературного фестивалю «Відродження поезії – 2016» в номінації «Співає душа моя про Україну».

Зараз Сергій живе у Кам’янському. Саме у нашому місті живе жінка Раїса, з якою він познайомився, коли був на лікуванні у госпіталі Дніпра.

«Коли ми співаємо Гімн України і кладемо руку на серце, слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» сприймаю буквально. Ми повинні виховувати патріотичну молодь, адже вона – наша заміна, це ті, хто залишаться після нас. По друге, люди повинні усвідомити, що їх життя залежить саме від них, а не від чиновників, депутатів та начальників, тому ми повинні самостійно творити наше майбутнє», – поділився своїми думками Сергій.

Фронтове фото

«Ми всі усміхнені, живі,

На фото дружньо посміхнулись,

А через день в багні крові,

Усі про посмішки забулись.

Нам був наказ – і ми тримались,

Ми ні на крок не відійшли,

І всі ми кров’ю умивались,

І всі контужені були.

Бо небо рвалось від снарядів,

І все від вибухів гуло,

Пізнали ми москальських «Градів»,

Вже не до посмішок було.

На фото всі живі, здорові,

На фото ви не полягли,

Та не забути тої крові,

Що ви за волю пролили».

Сергій Майданний 

Катерина Кіба