Відому рекреаційну зону – розарій, що розташований в Південному районі Кам’янського, офіційно відкрито після відновлення. Відсьогодні, 5 червня, улюблене місце відпочинку містян знов приймає відвідувачів.

Розарій, що був відновлений силами ГО «Бджола» та «Фонду розвитку Кам’янського», став ще кращім: тут досадили рослини, встановили нові лавки, відремонтували обладнання. Кущі троянд доглянуті та радують око, не потопаючи у бур’яні.

І це ще не все – цього літа на містян тут чекатимуть літній кінотеатр та інші види дозвілля. Дізнатися про заплановані заходи можна на інформаційному щиті біля входу.

Більше деталей розповів мер міста Андрій Білоусов, який відвідав розарій сьогодні:

«У зв’язку з тим, що підприємство «Дніпроазот» на сьогодні перебуває у вимушеному простої, ми домовилися, що місто візьме на себе всі функції з утримання розарію. Адже це дійсно унікальне місце не тільки для Південного району, але й для всього міста.

За останні два тижні тут виконано великий обсяг робіт: висаджені квіти, проведено косіння території, виконано ремонт елементів благоустрою, встановлено понад 20 нових лавок, оновлено дитячий майданчик.

Хочу подякувати громадським організаціям «Бджола» і «Фонд розвитку Кам’янського», які взяли на себе більшу частину виконаних робіт.

Відсьогодні розарій вже працюватиме і прийматиме всіх охочих. Графік роботи: з 09:00 до 20:00. У вихідні дні тут діятиме дитячий табір, літній кінотеатр, будуть організовані розваги як для дітей, так і для дорослих. У цей важкий для країни час наші мешканці матимуть змогу трохи перепочити в літній період. Бажаю всім гарних вражень, миру і перемоги України», – сказав міський голова.

Цікаво знати: цього року розарію АТ «Дніпроазот» виповнюється 50 років. Свого часу про історію цього об’єкту писала відома місцева журналістка Ірина Уварова:

«Розарій з’явився завдяки ідеї архітекторки «Дніпроазоту» Валентини Федорівни Матчиної. У 1975 році вона запропонувала закласти у соцміському парку сад безперервного цвітіння на честь героїв-захисників Вітчизни.

Було ухвалено одностайне рішення: проект розарію затвердити; розарій присвятити пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні. Здійснювали будівництво розарію силами і коштом цехів і служб комбінату.

Часу було вкрай мало, і з настанням погожих днів у парку закипіла робота: викорчовувалися дерева та чагарники, розрівнювали майданчик, завозили родючу землю, Азотники брали активну участь у суботниках, про це також є згадки у підшивці заводської багатотиражки за 1975 рік. До роботи зі створення цієї чудової пам’ятки було залучено і багато інших цехів – життя йому дали тисячі робочих рук.

У роки свого найбільшого розквіту в розарії одна колекція троянд налічувала понад 200 видів. Валентина Федорівна завжди намагалася привозити щось нове з усіх відряджень та поїздок, замовляла багато рослин, користуючись особистими зв’язками. Так, завдяки співпраці з Нікітським ботанічним садом тут оселилися деревоподібні півонії, з кримських степів було завезено дикий вузьколистий півонія, кущі тамариксу – з кримського узбережжя, анемони – з карпатських гір. Численні сорти троянд з’явилися після її поїздки на ВДНГ, форзиція (до нашого розарію цих ранньоквітучих чагарників у нас у місті не було!) була придбана в Прибалтиці.  До кінця своїх днів Валентина Федорівна Матчина вкладала у своє дітище багато сил, енергії та кохання.

На жаль, Валентини Федорівни Матчиної давно вже немає з нами, але її внесок заслуговує на те, щоб ще раз згадати про цю, безумовно, талановиту людину».

А ми пропонуємо порівняти, як розарій виглядає зараз, і у якому стані він був ще два тижні тому.

Стало:

Було: