В середині 30-х років минулого століття Кам’янське вже було потужним промисловим центром. Населення міста становило 140 тисяч осіб. Нагальною проблемою стала відсутність регулярного громадського транспорту. Структура міста була така, що на той час було необхідне підвезення робітників з околиць та прилеглих селищ до основного промислового гіганта міста – металургійного заводу.

Проєкт будівництва трамвая у Кам’янському було розроблено 1934 року, а вже у квітні 1935 розпочалося будівництво першої лінії.

27 листопада 1935 року в Кам’янському вперше було пущено трамвай.

Перший трамвайний маршрут пролягав від металургійного заводу через центр міста до цементного заводу. На ньому працювало шість трамвайних поїздів, що складалися з моторного та причіпного вагонів. Довжина трамвайної колії становила 12,5 км.

 

Зростало місто, розширювалося і трамвайне сполучення.

1939 року був відкритий трамвайний маршрут №2. В той час 27 трамвайних вагонів перевозили за добу 52 000 пасажирів.

Великим планам розвитку завадила війна. Багато працівників пішли на фронт. Окупація Кам’янського гітлерівцями тривала три роки. Після визволення міста зусиллями колективу і з допомогою містян почалася відбудова трамвайного господарства. Попри труднощі, вже 1944 року в місті знову було відкрито трамвайний рух.

В жовтні 1949 року відкрився рух через Баглійську греблю на Соцмісто.

1960 року закінчено будівництво депо № 2. Цього ж року пущено в експлуатацію третій маршрут, а 1965 – четвертий. Довжина колії складала вже 57,8 км.

1965 року на лінії щоденно працювало 100 вагонів, які перевозили більш як 160 000 пасажирів. Кожен маршрут мав свою тягову підстанцію

1966 року повністю вступає в дію трамвайний маршрут № 3 до селища Карнаухівка.

1971 року вводиться в експлуатацію маршрут № 1 в район «Черемушки».

1973 році колектив почав освоювати новий рухомий склад, вагони чехословацького виробництва Т-3. До 1980 року вдалося освоїти 100 вагонів.

 

1976 року було введене в експлуатацію нове депо № 1, збудовано 5 тягових підстанцій, проведено реконструкцію маршруту №4, та Баглійського шляхопроводу.

1975 року трамвайний парк налічував 175 вагонів. Трамвайні колії простягнулись майже на 70 км. Діяли 6 тягових підстанцій.

1978 року довжина трамвайної колії складала 76 км. Щоденно на маршрут виходили 150 вагонів. Було почато будівництво механізованих майстерень для служби колії. Раціоналізатори внесли 116 пропозицій. Біля 100 з них було застосовано.

Для покращення побуту та організації відпочинку в депо збудували 2 столових на 80 посадкових місць, відкрили кімнату відпочинку.

Великим попитом в той час у робітників користувалася база відпочинку «Романтик» на лівому березі Дніпра. Там вони проводили вихідні дні та літні відпустки.

Трамвайна маршрутна мережа у Кам’янському-Дніпродзержинську досягла свого піка 1993 року. На той час у місті діяло 9 маршрутів, а загальна кількість вагонів досягала 230.

Двохтисячні роки для всіх електротранспортників України були дуже складними. Давалася взнаки складна економічна ситуація, недофінансування, старіння рухомого складу.

Але поступово завдяки зусиллям трудового колективу, адміністрації, міської влади ситуація покращувалася, був збільшений випуск вагонів на лінію, підвищилися економічні показники.

Наразі довжина трамвайної лінії становить 78.9 км, на балансі підприємства – 41 пасажирський і 6 службових вагонів. Повноцінно працюють 4 трамвайні маршрути.

Трамвай отримав сучасну інфраструктуру: з’явилися електронні табло; нові зупинки; встановлено обладнання, що дає змогу відстежувати рух вагонів через інтернет.

Сьогодні Кам’янський трамвай, як і раніше, залишається однією з візитних карточок міста, зручним, доступним екологічно чистим видом транспорту.

Управління транспорту Кам’янської міськради