В конце июня исполком Днепродзержинского городского совета разрешил начать в Днепродзержинске сооружение памятника милиционерам, погибшим при исполнении служебных обязанностей. Планируется, что этот памятник будет установлен возле 31-й школы, на месте монумента пионеру-герою Володе Дундуку, который был варварски разрушен.

Бюст Володи Дундука после разрушения

“За” и “против”

Бюст пионера-героя Володи Дундука неизвестные разрушили еще 17 августа 2006 года. Вероятно, они искали цветной металлолом. Но, по словам автора сооружения Гарника Ашотовича Хачатряна, гипсовый бюст был тонирован под бронзу. Поэтому “металлисты” и ошиблись.

Восстановлению бюст не подлежал, хотя руководство школы обещало через некоторое время найти средства на новый памятник пионеру-герою. Виновных в вандализме не нашли, так как не было заявления от отдела культуры, не были предоставлены также и документы на памятник.

Сообщение о том, что вместо бюста Дундука будет установлен памятник милиционерам, вызвало на инетрнет-форуме газеты “Событие” оживленную дискуссию. Подавляющее большинство ее участников сошлись во мнении, что не годится на месте разрушенного бюста ставить памятник.

Вот только несколько дискусионных выдержек:

“Вначале уничтожили могилы Толи Куца и Володи Дундука на воинском мемориале. Теперь, вместо восстановления бюста, заменят его памятником милиционерам. В годовщину освобождения города и накануне 70-летия Победы” – Шинелька.

“Очередная попытка изменить историю?” – Александр Василина.

“На место памятника, который под носом у горотдела милиции украли металлисты, поставят памятник доблестным милиционерам. Надо же как-то увековечить славный путь борьбы с металлистами нашей милиции” – Шинелька.

История никак нас не научит. Ведь мы уже проходили когда-то разрушение одних идолов, и замену их другими. Да, в советское время велась идеологическая прапаганда, создавались искусственные герои. А чем сейчас лучше, когда вместо героя-пионера мы имеем “героя”-наркомана, насильника, грабителя и т.д и т.п? Маленькие мальчики хотят быть миллионерами, а девочки… проститутками. Потому, что и те, и другие, в их понимании, владеют огромными деньгами. И не в домек им, что путь к славе и деньгам тернист. Если б остался жив Володя Дундук, кто знает, кем бы он стал: рабочим, ученым или спортсменом. Не суть важно. Важно то, что мальчик, поджигая склад с горючим, я уверен, даже не осознавал, что его потом возведут в ранг героев. Действовал он на волне патриотизма. Интересно, а сейчас кто-нибудь из его сверстников смог бы совершить такой поступок безвозмездно?

“За более чем 20 лет независимости мы не смогли создать ни одного положительного героя, на которого бы хотели равняться наши дети, – говорит автор бюста В.Дундука Гарник Хачатрян. – Сначала разбитый бюст обещали восстановить, а теперь вообще на этом месте собираются поставить другой памятник. Считаю это надругательством над памятью пионера Володи Дундука. В городе ведь есть памятник милиционерам, погибшим во время войны. Может быть, там есть возможность установить и табличку с именами милиционеров, погибших  в мирное время”.

Дети-патриоты

В августе 1941 года гитлеровские захватчики ворвались в Днепродзержинск. Через центральную часть города – по улице Сыровца – двигалась огромная автоколонна. Но вдруг передние машины остановились: не стало горючего. Неподалеку, в подвальном помещении, разместился склад горюче-смазочных материалов, который наши войска не успели вывезти. Кто-то показал врагам дорогу к складу. Все это наблюдали два 12-летних мальчика – Толя Куц и Володя Дундук. Поняв, что фашисты воспользуются горючим, юные патриоты решили во что бы то ни стало не допустить этого…

Как это было никто достоверно уже не помнит. Одни говорили, что дети воровали керосин и нечаянно подожгли склад, другие утверждали, что Володя и Толя действовали целенаправленно. Но, как бы там ни было, они вошли в народную память.

В июле 1980 года на стене возле парадного входа в Дом пионеров (бывшая СШ № 18) открыли мемориальную табличку, на которой были написаны такие слова “В этой школе учился пионер-патриот Анатолий Куц. 1929-1941 гг. Мужественно погиб за Родину в 1941 году”. После развала Советского Союза это здание выкупил один из бизнесменов и на месте Дома пионеров открылся магазин “Меркурий”. Понятное дело, что мемориальная табличка никак не вписывалась в окружающий антураж, поэтому ее сняли.

А потом, через пять лет, был открыт бюст Володи Дундука. Вот что писал об этом событии Анатолий Пеликан в статье “Герой у піонерському галстуці”, опубликованной  7 мая 1985 г. в “Дзержинце”:

“Діти війни… Скільки лиха, сліз випало на їх долю! А скільки труднощів! Замінивши біля верстатів і мартенівських печей батьків, які на фронті билися з ненависним ворогом за честь і гідність рідної Батьківщини, вони рано дорослішали, мужніли. І витримували все – і голод. і холод. і смерть близьких.

Історія Великої Вітчизняної має чимало прикладів, коли на фронт йшли зовсім юні. І воювали вони, як бувалі бійці. Та і ті, хто залищався на тимчасово окупованій фашистами території, не сиділи склавши руки. Вони за покликами юних сердець ставали розвідниками, народними меснгиками і старалися зробити хоч невеличкий, але і свій вклад у майбутню перемогу над ворогом. Таким був і піонер Володя Дундук. Сьогодні ім`я юного патріота знають всі дніпродзержинці – і діти, і дорослі. А днями на невеличкій площі перед входом до середньої школи № 31 відкрито бюст юного героя Великої Вітчизняної. Ця подія для школярів навчального закладу стала незабутнім святом.

Партійність: піонер.
Час вступу: травень 1939 року.
Бойовий шлях: знищено безосховище з пальним.

Ось так, зовсім коротко, охарактеризували учні школи № 31 на урочистому мітингу подвиг Володі Дундука. Юний герой-піонер загинув, але завдав відчутної шкоди фашистам, які в грізному 1941 році окупували Дніпродзержинськ.

З хвилюванням слухали учасники мітингу виступ ветерана Великої Вітчизняної війни, кавалера багатьох бойових нагород Івана Семеновича Ушакова, якого запросили на торжество.

– Сьгодні пам`ятна подія – у вас відкривається бюст нашого юного земляка Володі Дундука, – сказав він. – Такі і подібні подвиги в роки війни здійснили сотні, тисячі хлопчиків і дівчаток – ваших ровесників. Сміливий піонер віддав життя, як і чимало фронтовиків, за те, щоб над нашою країною чистим було небо, щоб діти росли життєрадісними, щасливими, оволодівали знаннями, набували робітничих професій. Пройдуть десятиліття, але пам`ять про героїв завжди житиме в наших серцях. Будьте гідними подвигу старших товаришів, рівняйте свої вчинки на подвиг Володі Дундука, ростіть такими ж сміливими, мужніми, як він!

У тиші голосно чути дріб піонерських барабанів. Спадає покривало, і поглядам присутніх відкривається встановлене на високому постаменті погруддя юного героя-дніпродзержинця Володі Дундука, якого відомий у місті скульптор Г.Хачатрян зобразив у пілотці і з піонерським галстуком на грудях. Внизу на п`єдесталі напис: “Піонер-патріот Володя Дундук. 1929-1941 рр.”. Школярі, стоячи в почесній варті приспускають у скорботному мовчанні прапори піонерської та комсомольської організацій, покладають до підніжжя бюста червоні тюльпани. Червоне – це колір прапора нашої Батьківщини, колір нашої Великої Перемоги, задля якої, як і фронтовики, пролив свою кров юний герой-піонер Володя Дундук.

– Глибоко символічно, що бюст нашого сміливого земляка Володі Дундука відкрито напередодні знаменної події – 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, сказала на мітингу секретар міського комітету комсомолу Н.Денисова. – Юний піонер навіки залишився таким, яким дніпродзержинці бачили його в мирний час. Віриться, що світлий образ героя-піонера назавжди збережеться в серцях тих, хто сьогодні вчиться і трудиться під мирним небом нашої Вітчизни. Нехай коротке, але полум`не життя Володі завжди буде взірцем для юних дніпродзержинців!”

Цей день надовго залишиться в пам`яті хлопчиків і дівчаток з молодших класів СШ № 31, яких прямо тут, біля бюста Володі Дундука, було прийнято в піонери. Червоні галстуки юним ленінцям пов`язали учасник Великої Вітчизняної війни І.С.Ушаков, секретар міськкому комсомолу Н.Денисова, старші товариші-комсомольці. Дзвінко лунає клятва піонерів: палко любити рідну Батьківщину, жити, вчитися і боротися, як заповідав Володимир ілліч Ленін, як вчить Комуністична партія.

Один за одним підходять юні піонери до бюста Володі Дундука – кладуть до підніжжя квіти і віддають юному герою піонерський салют. Можна бути певним: червоногалстучна юнь буде такою ж сміливою, рішучою, стійкою, яким був наш юний земляк Володя Дундук”.

В.Куленко