У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 15039 про внесення змін до Закон України «Про охорону дитинства». Документ пропонує змінити сам підхід до визначення дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів – фактично зробити цей статус універсальним. Про це розповідає Судово-юридична газета.

Пропонується:

• викласти абзац 12 статті 1 у новій редакції та визначити, що дитиною, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є дитина, а також особа, яка під час воєнних дій не досягла 18 років;
• змінити частину сьому статті 30-1 і передбачити, що статус надається кожній дитині, а також особі, яка під час воєнних дій не досягла повноліття;
• встановити, що статус надається органом опіки та піклування за місцем звернення або виявлення;

Йдеться про закріплення норми на законодавчому рівні, за якою всі діти, які проживали в умовах повномасштабної агресії та воєнного стану, визнаються такими, що постраждали — без доведення індивідуальних обставин.

Необхідність внесення змін пояснюється тим, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації всі діти в Україні зазнають негативного впливу війни незалежно від регіону проживання чи факту переміщення.

Зокрема, автори наводять дані UNICEF:

• понад третина дітей зазнали прямого чи опосередкованого впливу війни;
• 73 % повідомляють про відчуття небезпеки;
• 54 % – про часті переживання суму або безпорадності;
• фіксуються високі рівні тривожності, депресивних симптомів та посттравматичного стресу.

Також зазначається, що навіть без перебування поблизу лінії фронту сигнали повітряної тривоги, переривання навчального процесу та постійна невизначеність є психотравмуючими чинниками.

Автори законопроєкту виходять із того, що війна – це не лише зона бойових дій, а повсякденна реальність для всіх дітей в Україні.

Тому визначення «дитини, що постраждала внаслідок війни» має враховувати не лише суто фізичні травми, а й широкий спектр психологічних, соціальних і освітніх наслідків, які війна накладає на життя дітей по всій країні. Такий підхід відповідає сучасним дослідженням у сфері дитячого розвитку та психічного здоров’я і сприятиме більш справедливому соціальному захисту молодого покоління України.