Законопроєкт щодо вилучення символів російської імперської та радянської ідеології з Державного реєстру пам’яток зареєстровано у Верховній Раді

Поділитись:
WhatsApp
Viber

Кабінет Міністрів зареєстрував у Верховній Раді проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо незанесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та вилучення з Державного реєстру нерухомих пам’яток України окремих об’єктів культурної спадщини.

Як йдеться в пояснювальній записці до документу, він спрямований на створення правових підстав для вилучення пам’яток культурної спадщини з Державного реєстру нерухомих пам’яток України, які є символом російської імперської та радянської тоталітарної політики й ідеології.

«Позиціонування України як резиденції демократії, культури і свободи у цивілізованому світі неможливе без застосування тих практик, які вже підтвердили свою ефективність у Європейській спільності. Зокрема, позбавлення культурного простору від постколоніального баласту, шляхом вилучення об’єктів культурної спадщини з Державного реєстру нерухомих пам’яток України, які є символом російської імперської та радянської тоталітарної політики й ідеології», – зазначає міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.

Законопроєкт передбачає розширення переліку пам’яток, які не підлягають занесенню до Реєстру об’єктів культурної спадщини та доповнення критеріїв віднесення об’єктів культурної спадщини до символів російської імперської або радянської тоталітарної політики.

Зокрема, під час ухвалення рішень щодо усунення із публічного простору чи збереження об’єктів, назв, символів російської імперської та радянської тоталітарної політики пропонується враховувати такі критерії:

  • міру та наслідки участі політичного чи культурного діяча в реалізації російської імперської та радянської тоталітарної політики;
  • як ті чи інші об’єкти, назви, постаті або твори пропагують імперські та тоталітарні наративи;
  • внесок особи у розвиток української та світової культури, науки та інших суспільно значущих сфер людської діяльності;
  • особисту світоглядну позицію, ціннісні орієнтири тієї чи іншої постаті;
  • ставлення особи до української ідентичності та ідентичності корінних народів України;
  • міфологізованість та інструменталізацію імперською та тоталітарною пропагандою постаті чи історичної події.

Недоцільним автори законопроєкту вважають існування в публічному просторі назв, об’єктів, символів, пов’язаних із:

  • реалізацією російської імперської та тоталітарної політики, спрямованої на підкорення України переслідуванням учасників боротьби за незалежність, здійсненням політичних репресій та інших злочинів імперського та тоталітарного режимів;
  • назвами російських міст та інших географічних, історичних та культурних об’єктів російської федерації, що не пов’язані безпосередньо із українською історією;
  • особами, що брали активну участь у реалізації та/чи пропаганді російської імперської та радянської тоталітарної політики;
  • особами, що брали безпосередню участь у переслідуваннях учасників боротьби за незалежність, здійсненні політичних репресій та інших злочинів імперського та тоталітарного режимів;
  • особами і подіями, що були міфологізовані імперською та тоталітарною пропагандою і до сьогодні використовуються російською пропагандою для поширення власних наративів.

Водночас у процесі очищення публічного простору від російської імперської та радянської тоталітарної політики автори вважають важливим не допустити знищення пам’яті про значущі для України та конкретного населеного пункту історичні постаті та події.

Тож, пропонується зберігати назви/об’єкти, пов’язані з особами, які:

  • зробили важливий внесок у розвиток української чи світової науки, культури та інших сфер суспільного життя;
  • були прихильними (толерантними) до України та української культури, визнавали її рівність з іншими культурами;
  • боролися із тоталітарними режимами чи зазнали від них переслідування.

«Прийняття цього законопроєкту сприятиме посиленню інформаційної безпеки України, захисту конституційних прав громадян у сфері культурної спадщини», – впевнений Олександр Ткаченко.