Надати новий зміст існуючим святам пропонується у законопроєкті, що був зареєстрований у Верховній Раді 28 лютого. Його авторка, голова комітету з питань соціальної політики Галина Третьякова, вважає за доцільне внести зміни до Кодексу законів про працю щодо встановлення святкових неробочих днів з метою «усунення спадщини колоніального минулого в культурному житті та побуті, очищення календаря від нав’язаних за часів Радянського Союзу дат, а також визнання усталених традицій і вкорінення історичної пам’яті в українському культурному просторі».

Зокрема, пропонується змінити назву Дня праці на «День подяки праці» і залишити його святковим неробочим днем, що відзначається 1 травня. Також пропонується зробити робочим Міжнародний жіночий день, який відзначається 8 березня, а замість нього визначити новий святковий неробочий день – День весни, який буде нейтральним за гендером.

Крім того, з переліку святкових неробочих днів пропонується вилучити 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, натомість передбачити у чинному законодавстві день, який буде приурочений перемозі України над російською військовою агресією – День миру, який відзначатиметься 21 вересня і буде неробочим.

Передбачається залишити неробочим святковим днем Різдво, проте лише за Григоріанським календарем (25 грудня), щоб українці мали змогу отримати «відчуття особливої єдності», розділивши радість цього свята з двома мільярдами християн по всьому світу, тоді як «окрема категорія громадян» зможе й надалі, «за звичкою», святкувати Різдво Христове 7 січня (за Юліанським календарем), але цей день буде робочим.

Окрім 7 січня, з переліку релігійних свят, в дні яких не провадиться робота, пропонується виключити Трійцю, проте залишити Великдень.

Щоб загальна кількість святкових неробочих днів в КЗпП залишалася без змін (12 святкових неробочих днів на рік), авторка законопроєкту пропонує визначити нові свята: 06 червня – «День цвітіння української вишні» (як символ рідної землі та України) та 10 листопада – «День поваги до віку» (для розвитку в суспільстві почуття шани та прихильного ставлення до усіх вікових категорій населення).

Тобто, запропонований законопроєктом перелік святкових неробочих днів виглядатиме наступним чином:

• 1 січня – Новий рік
• 8 березня – День весни
• 1 травня – День подяки праці
• 06 червня – День цвітіння української вишні
• 28 червня – День Конституції України
• 28 липня – День Української Державності
• 24 серпня – День незалежності України
• 21 вересня – День миру
• 14 жовтня – День захисників і захисниць України.
• 10 листопада – День поваги до віку

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

• 25 грудня – Різдво Христове та один день (неділя) – Пасха (Великдень). 

Даний законопроєкт є альтернативним до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо скасування московських комуністичних свят і встановлення українських свят», що був внесений до Верховної Ради 13 лютого. Нагадаємо, у ньому пропонувалося скасувати святковий вихідний 8 березня, а замість нього 25 лютого відзначати День української жінки (день народження Лесі Українки) та встановити святковим днем 9 березня – Шевченків день (день народження Тараса Шевченка).